Першими співробітниками кафедри були ентузіасти-лікарі: Новицький С.Т., Шефтель А.Я., Кончин М.К. Вони не тільки проводили велику педагогічну, лікувальну роботу, але займалися творчою науковою роботою, розробляючи проблеми по травматології та ортопедії. Крім того, створювали методичні та учбові посібники, підручники.

У 1927 р. проф.Тимофеєв С.Л. видає підручник-монографію «Основи хірургії та травматології», який багато років був основним посібником у навчанні студентів. Новицький С.Т. видає учбово-практичні посібники по десмургії, гіпсовій техніці. Таким чином, співробітники кафедри на чолі з проф.Тимофеєвим С.Л. забезпечили студентів відповідно програми сучасними посібниками та підручником з ортопедії та травматології.

Крім того, вони публікують наукові статті, повідомлення. За період з 1923 по 1932 рр. співробітниками кафедри опубліковано біля 40 наукових праць з висвітленням організаційних питань, удосконалень та нових розробок лікування ортопедо-травматологічних хворих, питань травматичного шоку, кісткової пластики, реконструктивної ортопедичної хірургії.

У 1936 р. Новицький С.Т. захищає дисертацію на вчену ступінь доктора медичних наук на тему: «Переломи шийки стегна у дорослих» і видає монографію на цю тему, яка не втратила актуальності на сьогоднішній день. У 1945 р. проф.Новицького С.Т. обирають завідувачем кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії, якою він творчо керував до 1957 р. Багато років він працював деканом лікувального факультету.

Шефтель А.Я. у 1944 р. захистив дисертацію на наукову ступінь доктора медичних наук і обирається завідувачем кафедри дитячої хірургії.

Кафедра під керівництвом проф.Єлецького О.Г. стає педагогічною школою, творчим науковим підрозділом інституту. Асистентами кафедри працювали талановиті вчені-клініцисти: Клімов К.М., який у подальшому став першим Лауреатом Сталінської премії по ортопедії та травматології, заступником директора і директором Київського НДІ травматології та ортопедії; Захаржевський В.П. – один із ведучих теоретиків-клініцистів, член спілки письменників України; Алексєєнко І.П. (пізніше став директором Київського НДІ травматології та ортопедії, заст. Міністра охорони здоров'я України, ректором медичного інституту, працював радником по охороні здоров'я Румунії, Китаї); доцентами кафедри були: Апасова А.І., Монбланов В.В., Новік М.С.

Велику роботу на кафедрі по вдосконаленню учбово-педагогічного процесу та проведення лікувальної роботи проводили високо освідчені з великим клінічним досвітом доценти М.С. Новік, Монбланов В.В., Апасова А.І.

Макс Соломонович Новік пройшов клінічну підготовку в Київському науково-дослідному інституті травматології та ортопедії та з початком війни пішов в армію, де працював в шпиталях, надаючи висококваліфіковану допомогу пораненим солдатам та офіцерам. Після демобілізації повернувся до Києва та був зарахований за конкурсом асистентом кафедри, а після захисту кандидатської дисертації був обраний доцентом кафедри. Макс Соломонович пройшов школу війни, свою наукову роботу присвятив вивченню травми та питанням оперативного лікування переломів. Однією з актуальних проблем була проблема лікування переломів шийки стегнової кістки і Макс Соломонович один з перших на Україні впровадив методику закритого остеосинтезу переломів шийки стегнової кістки за Белером, з якою він ознайомився, коли був в Австрії у його клініці. Наукові дослідження були присвячені пологовим травмам, переломам хребта, верхньої кінцівки, травматизму.

Новік М.С. був досвідченим педагогом, наставником. Його практичні заняття були школою для молодих асистентів та аспірантів.

Володимир Вікторович користувався великим авторитетом як вчений, клініцист, наставник, педагог. Його дійсно любили студенти, молоді лікарі, асистенти та глибоко поважали колеги.

В післявоєнні роки була зачислена за конкурсом на посаду доцента кафедри Антоніна Іванівна Апасова. Пройшовши відому Свердловську школу ортопедів-травматологів, Антоніна Іванівна була всебічно освідченою людиною, високопрофесійним спеціалістом, чудовим педагогом та наставником молоді.

Наукові дослідження проф.Єлецького О.Г. та його співробітників присвячувались розробці та удосконаленню методів лікування переломів, несправжніх суглобів, проблемі репаративної регенерації кістки. Проф.Єлецький О.Г. вивчає анатомічні варіації попереково-крижового відділу хребта і їх ролі у виникненні больового синдрому, удосконалює методи лікування пошкоджень і захворювань хребта, він є одним з піонерів розробки артропластичних операцій на суглобах на теренах бувшого Радянського Союзу. Класичним дослідженням стала його розробка по інервації колінного суглоба. У 1936 р. він видає монографію «Захворювання та пошкодження хребта», а у 1937 р. його учень Клімов Костянтин Михайлович розробляє оригінальний метод лікування вивихів акроміального кінця ключиці і захищає кандидатську дисертацію. У 1938 р. Захаржевський В.П. розробляє новий метод остеосинтеза – плоско-дирчатий «больцунг» для діафізарних переломів. Алексєєнко І.П. обґрунтував значення біомеханічних факторів при лікуванні переломів шийки стегна і отримує вчену ступінь кандидата медичних наук. За дев'ять довоєнних років на кафедрі захистили три дисертації на вчену ступінь кандидата медичних наук, видали одну монографію, опублікували 34 наукових праць. Творча робота була перервана початком Великої вітчизняної війни (1941 р.).

Співробітники кафедри ідуть на фронт, а інститут евакуюють у м.Челябінськ. Проф.Єлецький О.Г. з перших днів добровольцем іде в армію, працює в різних шпиталях консультантом, передає свої знання і досвід молодим лікарям, публікує 6 наукових праць про тактику і методи лікування вогнепальних переломів, ран, їх наслідків. На фронт пішли Алексєєнко І.П., Монбланов В.В., Новік М.С. Співробітники кафедри в евакуації займаються підготовкою військових лікарів і лікуванням поранених солдат і офіцерів. Враховуючи профіль кафедри, її перейменовують у кафедру військово-польової хірургії.

Після визволення Києва у 1944 р. інститут повертається у рідне місто і проф.Єлецького О.Г. відкликають на роботу до інституту, а кафедра за штатним розкладом називається кафедрою госпітальної хірургії № 2. В цей час на кафедрі працювали доц.Апасов А.І., доц.Алексєєнко І.П., який крім того по сумісництву працював заступником Міністра охорони здоров'я України, асистенти Леончук Г.С., Воробйов М.О., Маринич А.С., Фельдман А.Я., Новик М.С. У тяжкі повоєнні роки співробітниками кафедри проведена велика організаційна робота по забезпеченню умов для проведення учбового, лікувального, консультативного процесів. Місто майже повністю було зруйноване. Необхідно було відновити клінічну базу, гуртожиток для студентів і все це робилося силами професорсько-викладацького складу і студентів. Інститут відновили. Почалася кропітка щоденна робота. У 1952 р. кафедрі повертають її первинну профільну назву – кафедра травматології та ортопедії.

Під керівництвом проф.Єлецького О.Г. співробітниками кафедри та науковими співробітниками першої клініки НДІ травматології та ортопедії (база кафедри) проводилась велика творча, педагогічна робота по удосконаленню методів викладання, оснащенню кафедри необхідними для викладання предметами.

Активну участь співробітники кафедри приймають у науковій розробці по профілактиці травматизму, лікуванні інвалідів війни, захворювань суглобів; значний внесок зроблено ними у розробку реконструктивно-відновчих операцій при ураженнях апарата опори та руху.

Проводиться кропітка робота по вихованню молодих лікарів, підготовці фахівців по травматології та ортопедії через клінічну ординатуру та аспірантуру.

Під керівництвом проф..Єлецького О.Г. захистили кандидатські дисертації: у 1950 р. – Леончук Г.С., Монбланов В.В.; у 1953 р. – Новиков Г.В., Мерман А.А., Прилипко Т.І.; у 1954 р. – Озеров А.Х.; у 1955 р. – Маринич А.С. Талько І.Г.; у 1956 р. – Книш І.Т. По конкурсу обирається асистентом кафедри Шумада І.В. Захищають кандидатські дисертації Палатний О.І. – у 1961 р., Власенко В.Є. – у 1967 р., Остапчук А.В. – у 1969 р., Крижанівський В.І., Козинець П.І., Волошин О.І. – у 1968 р.; докторські Воробйов М.О. – у 1961 р., Озеров А.Х. – у 1963 р., Новиков М.В. – у 1969 р., Книш І.Г. – у 1966 р. Таким чином, під керівництвом Єлецького О.Г. захищено 4 докторських і 19 кандидатських дисертацій.

Проф.Єлецький О.Г. зробив значний творчий внесок у організацію та вдосконалення викладацької роботи на кафедрі по якісному підвищенню знань і практичних навичок студентів по ортопедії та травматології, у підготовці висококваліфікованих фахівців і викладачів для вищої школи. Створена їм наукова школа дала відомих ортопедів-травматологів, які гідно продовжували його творчі ідеї: Новиков М.В., Озеров А.Х., Шумада І.В., Талько І.Г., Волошин О.І., Книш І.Т. та ін. Єлецький О.Г. удосконалив методи лікування травм та захворювань хребта, розробив раціональні доступи до суглобів, удосконалив відновні операції на кульшовому, колінному, плечовому, ліктьовому суглобах. Він був піонером розробки артропластичних операцій на великих суглобах, запропонував методику лікування спастичних парезів при пошкодженнях спинного мозку. На підставі вивчення кісткової регенерації доказав здатність гіпертрофованих кінців несправжніх суглобів до регенерації і тим самим спростував існуюче ствердження про нездатність їх до регенерації. Проф.Єлецьким О.Г. удосконалена методика оперативного лікування застарілих вивихів плеча, вроджених підвивихів і вивихів стегна у дорослих, він дослідив і описав інервацію колінного суглоба і методи стимуляції кісткової регенерації. В 1966 р., у 76 річному віці проф.Єлецький О.Г. виходить на пенсію, проробивши завідувачем кафедри 34 роки і на цю посаду обирається по конкурсу його талановитий учень професор Озеров Антон Хрисанфович.

Проф.Озеров А.Х. дає обґрунтування ролі пошкоджень менісків у патогенезі деформуючого остеоартрозу колінного суглоба, розробляє показання до хірургічного лікування, вивчає теоретичні і клінічні проблеми дегенеративно-дистрофічних захворювань кульшового, колінного суглобів і патогенетично обґрунтовує методи лікування. Він розробив оригінальну модель деформуючого остеоартроза, яка дала можливість проводити експериментальні дослідження, виявити найбільш ефективні патогенетичні методики і запропонувати їх у клінічну практику.

Антон Хрисанфович проводить значну лікувальну та консультативну роботу, багато працює з молодими фахівцями, готує викладачів для вищої школи. Під його керівництвом захищено 15 кандидатських і 7 докторських дисертацій.

Кандидатські дисертації захистили: у 1967 р. – Рубленик І.М., Коробкіна Т.В., Яцкевич А.Є., Гайко Г.В.; у 1969 р. – Рудий І.П.; у 1971 р. – Твардовська С.П.; у 1973 р. – Гайдак І.Г. та ін.

З успіхом були захищені докторські дисертації: у 1963 р. – Озеровим А.Х.; у 1967 р. – Панченко М.К., у 1969 р. – Остапчуком А.М.; у 1970 р. – Шумадою І.В.; у 1972 р. – Ковалішиним В.М., Волошиним О.І., у 1974 р. – Щербань О.М., у 1978 р. – Крижанівським Я.Й.

Проф.Озеров А.Х. був широко освідченим фахівцем, творчим клініцистом-хірургом, дбайливим наставником молодих лікарів. Тяжка хвороба не дозволила Антону Хрисанфовичу завершити свої творчі плани, бо в 1976 році він раптово помер. Керував кафедрою проф.Озеров А.Х. на протязі 10 років. Співробітниками кафедри працювали: Книш І.Г., Шумада І.В., Леончук Г.С., Крижанівський Я.Й., Волошин О.І., Дроботун В.Я., Залозний Ю.П., Кравчук В.І., Рудий І.П. У 1977 р. після переходу доц.Книша І.Т. у інститут онкології на посаду керівника відділу, а доц.Шумада І.В. стає директором інституту травматології та ортопедії, на посаду доцентів були обрані Крижанівський Я.Й. та Дроботун В.Я.

Колектив кафедри продовжує широко займатися підготовкою висококваліфікованих фахівців для практичної діяльності та вищих учбових закладів. Вперше в історії кафедри почали проходити підготовку через клінічну ординатуру та аспірантуру іноземні випускники університету. Під керівництвом проф. Скляренка Є.Т. успішно защистили кандидатські дисертації М.Хаддадин (1982, Йорданія), П.Карідас (1983, Кіпр), Г.Хайсан (1989,Сірія), О.Єрреро (1990, Колумбія), М.Карім (1990, Сірія), А.Жуні (1992, Сірія). Крім того, кандидатську дисертацію захистили 21 вітчизняний фахівець і докторську – 5 (Мартиненко Г.Я., Дроботун В.Я., Пашков Є.П., Суховій М.В., Герасименко С.І.).

Проф.Скляренко Є.Т. – піонер розробки наукового направлення ревмоортопедії. За наукові розробки по цій проблемі у 1974 р. йому була присуджена Державна премія України. Розробив і обґрунтував тактику і методи лікування хворих на гемофілію, хворобу Бехтерєва, псоріатичними артритами. Багато уваги приділив проблемі лікування хворих з дегенеративно-дистрофічними ураженнями суглобів, розробив класифікацію їх, крім того, розробив класифікацію захворювань суглобів. Проф.Скляренко Є.Т. розроблена методика занурюючої пересадки суглобових кінців і вперше розроблена методика декальцинації суглобових кінців і пересадки їх. За розробку реконструктивно-відновчих операцій на суглобах у 1996 р. вдруге отримав Державну премію України.

В 1984 р. проф.Скляренку Є.Т. було присвоєно звання Заслуженого діяча науки України. Значний внесок зробив у травматологію: розроблені диференційовані показання для лікування переломів шийки стегна з проф.Волошиним О.І., черезвертлюгових переломів і несправжніх суглобів шийки стегнової кістки з асист. Федюрою О.О., розкрив один з механізмів патогенезу звичних задніх вивихів плеча і обґрунтував диференційну тактику лікування звичних вивихів плеча, розробив методику одноразової тотальної синовектомії колінного суглоба, лікування контрактур Дюпюітрена зі старшим науковим співробітником Перфіловою Т.М. і обґрунтували дефіброзуючу властивість фуразолідону; розробив щадячий закритий метод остеосинтезу косих діафізарних переломів і міжгомілкового синдесмозу з проф.Волошиним О.І., розробив з проф.Бруско А.Т., докт.мед.наук Пашковим Є.П. біологічну синовіальну рідину, показання для кріохірургії в ортопедії та травматології. Розроблено методики обробки нерва при ампутаціях, пластики ахілова сухожилка при застарілих розривах.

Проф.Скляренко Є.Т. автор 19 винаходів 5 монографій та одного підручника. З березня 1997 р. він працює професором кафедри.

З 1997 р. кафедру очолив учень акад.Коржа О.О. та професорів Скляренка Є.Т. і Продана О.І. , проф.Бур'янов Олександр Анатолійович.

Наукові та практичні розробки кафедри присвячені подальшій розробці та удосконаленню засобів лікування в галузі актуальних проблем травматології та ортопедії – металоостеосинтезу, реконструктивно-відновчої та пластичної хірургії, дегенеративно-дистрофічних уражень опорно-рухового апарата та хребта, відновному лікуванню запальних захворювань суглобів та ін.

Велику роботу проводять працівники кафедри в галузі практичної охорони здоров'я.

Кафедра працює на 4 клінічних базах, де проводиться навчальна та науково-дослідна робота (ДУ "Інститут травматології та ортопедії АМН України", дорожня клінічна лікарня № 1 Південно-Західної залізниці України, клінічна лікарня №9 м.Києва), консультативна та лікувальна діяльність, впроваджуються нові методи оперативного та консервативного лікування хворих. Працівниками кафедри регулярно проводяться науково-практичні конференції з метою підвищення професійної кваліфікації практичних лікарів клінічних баз.

Сьогодні на кафедрі працює згуртований колектив науковців та викладачів, серед яких двічі Лауреат Державної премії України Заслужений діяч науки України, професор Скляренко Є.Т., 4 доктора та 6 кандидатів медичних наук.

Сьогодення кафедри визначається продовженням наукового пошуку та розширенням програми викладання травматології та ортопедії, розробкою та впровадженням нових методик лікування, активним проведенням практичних занять, що направлено на розвиток клінічного мислення і оволодіння практичними навичками студентами та молодими спеціалістами.

Колектив кафедри продовжує широко займатися підготовкою висококваліфікованих фахівців для практичної діяльності через інтернатуру. Близько 10 лікарів-інтернів щорічно отримують на кафедрі диплом лікаря-спеціаліста з фаху "травматологія та ортопедія".

На кафедрі проводиться підготовка висококваліфікованих кадрів для Вищої школи: викладачі, доценти, професори, завідувачі профільними кафедрами кожного року проходять курси підвищення кваліфікації.

Проводиться підготовка висококваліфікованих кадрів для практичної охорони здоров'я та вищої школи через клінічну ординатуру та аспірантуру не тільки громадян України, а й іноземних громадян. Так, 6 громадян країн ближнього Сходу та Південної Америки отримали дипломи кандидатів медичних наук.

Постійний дієвий, динамічний зв'язок кафедри з ДУ „ Інститут травматології та ортопедії АМН України", що представляє єдину наукову школу, дозволяє значно розширити діапазон знань, сучасних досягнень, підвищити можливість оволодіння новими методами дослідження та лікування та удосконалити підготовку травматологів-ортопедів.